Очеретине: росіяни готують наступ на Нью-Йорк та Покровськ
10.05.2024
Черговий стрім повністю присвячений ситуації на фронті. Ситуація на війні загострюється, ворог продовжує наступ.
Насамперед сьогодні тема ефіру – ситуація в районі Очеретиного, там, де росіянам, вдалось, на жаль, продавити нашу оборону, захопити 4 населені пункти. З них 3 – невеликі пункти і достатньо велике селище Очеретине, достатньо немаленьке Архангельське. Також є кілька таких невеликих селищ як Новокалинове, Керамік і Соловйове. І Новобахмутівку противнику удалося захопити. Тому, на жаль, противнику вдалось суттєво просунутись. Я вам пропоную подивитись на карту обстановки.
МАПА РАЙОНУ НАСТУПУ ОКУПАЦІЙНИХ ВІЙСЬК БІЛЯ ОЧЕРЕТИНОГО
За даними на сьогодні, те, що відбувається зараз. Ми бачимо, зона прориву – раніше ворог буквально 11 квітня розпочав оцей наступ. На ділянці прориву була розгорнута, як ми вже про це говорили, нова 115 механізована бригада. Вона не нова, вона тільки з’явилася на фронті. Бригада дуже довго відновлювалась. У неї були великі проблеми з боєздатністю. Були великі проблеми з тим, як цю бригаду розгортали. Це з’єднання потребувало набагато більше уваги з боку командування, щоб вводити в бій цю бригаду не в найкращому стані. Її треба було дуже обережно вводити в бій, дуже повільно. На жаль, через помилки, в насамперед, командування – це військове командування на цьому напрямку, безумовно, цю 115 бригаду розгорнули дуже поспішно. Вона, на жаль, не встигла організувати бойові порядки, систему розвідки, тому що з’єднання достатньо було… проблеми з ним з самого початку війни, оскільки не всюди вистачає кістяка організованого управління розвідки кадрових компетентних досвідчених добровольців, офіцерів, солдатів. Були серйозні проблем. На жаль, вони дались взнаки. Ворог 11 квітня пішов, як ми бачимо, з дуже важкими боями, дуже повільно, але на кілька кілометрів просунувся в різних напрямках. Зараз наша оборона продавлена на цьому напрямку. Ворог захопив Очеретине, захопив Архангельське. Ці населені пункти дають російській піхоті тепер укриття. Вона може укриватися в підвалах. Безумовно, вони будуть розвивати з цього плацдарму подальший наступ. Ще раз подивімось на карту обстановки, якими силами це робить ворог.
На карті ми маємо побачити – ворог розгорнув на цьому напрямку, за даними нашої розвідки і за даними, які ми отримуємо від полонених, в самому Очеретиному зараз на напрямку Новоолександрівки ворог намагається атакувати силами 55 мотострілецької бригади. Така гірська мотострілецька бригада. Тобто це прямо ми бачимо на Новолександрівку, на північ. В напрямку на Євгенівку. Тобто це чітко на захід. Наступає підрозділ російської 30 мотострілецької бригади. І в напрямку Калинове, тобто це на північ і це напрямок, там далі місто Нью-Йорк, ворог наступає зараз. Росіяни наступають на Нью-Йорк. В цьому ворог розгорнув і веде штурмові дії силами 132 і 35 мотострілецьких бригад. Тобто на цьому невеликому плацдармі, те, що ми бачимо ці стрілочки, там розміщені 4 російські бригади в повному складі. Також велика кількість частин на посилення. Росіян посилюють постійно підкріпленнями. Туди направляються маршеві поповнення. Постійно стягуються підрозділи з різних частин, щоби посилювати штурмовиків, оскільки весь цей наступ росіянам, оці кілька кілометрів і ці населені пункти, які росіяни захопили — Соловйове, Новобамутівку, Очеретине, Новокалінове, Керамік і Архангельське. Тобто 6 населених пунктів. З них Керамік, Новокалинове – це повністю стерте. Соловйове,, Новобахмутівка – там просто все стерте в нуль. Це просто купа сміття, оскільки російська і артилерія і авіація знищили давно вже ці маленькі невеличкі населені пункти повністю. Архангельське – це більше розміру населений пункт. І достатньо великим селищем було Очеретине. Зараз його захопив ворог. І тепер Очеретине, Архангельське – це база, де ворог може накопичувати свою піхоту. Там достатня кількістю підвалів. Є можливість укриття. Ворог накопичує там піхоту і буде розвивати далі наступ. За даними нашої розвідки на додачу до цих 4 бригад і багатьох підрозділів посилення ворог направляє 228 бригаду мотострілецьку. Це нове вже формування російської армії, яким вони намагаються тут поповнити свої бойові порядки.
Що ж тут відбувається зараз? На даний момент якихось масованих атак великими силами бронетехніки, великими силами піхоти нема. Ворог намагається атакувати невеликими групами. Це викликано тим, що достатньо ефективно за ці дні, за цей місяць, з 11 квітня українські сили оборони завдали дуже великих втрат російській армії. І російська піхота тут вибита дуже серйозно. На цьому напрямку у росіян звичайно вже є велика нестача штурмових підрозділів. Тому щоб продовжувати цей свій наступ… я би його навіть не називав повзучим. У росіян такий текучий наступ. Зараз що вони роблять? Вони бачать, що лінія фронту нестабільна і намагаються постійно щоденно засилати невеликі групи піхоти, 2-3 людини, відділення, щоб прощупувати нашу оборону і шукати слабкі вразливі місця в наших бойових порядках. До чого це призводить? Росія, російська піхота, російська армія воює, безперервно проводячи розвідку боєм. Це, звичайно, призводить, що цю піхоту, невеликі групи піхоти, оці 2-3 бійці, які вони всюди засилаються постійно, ураження, великі втрати. Росіян достатньо вибивають. Людей їм не вистачає для продовження такого наступу. Тому вони беруть – зараз вони дуже сильно просунулись, звичайно покращили свої позиції, наблизились, а в деяких місцях взяли важливі висоти в цьому районі. Зараз із цих висот будуть планувати подальший наступ. Лінія фронту зараз там на нових позиціях стабілізується. Зараз наші війська, які направлені в той район, а там направлені наші резерви, намагаються вибудувати нову стабільну лінію фронту. В цьому районі є наша артилерія, є нові частини. Основна проблема, те, що я там бачу, я був у тому районі і можу вам сказати, що основна проблема, як і раніше, — це проблема управління військами. Проблема організації бойових дій. Не так проблема чисельності, як проблема адекватної оцінки реальної обстановки, оцінки того, що можуть зробити наші війська, що може зробити наша артилерія і наші дрони.
От з управлінням, з достовірними доповідями у нас велика проблема. Тому що, на жаль, практика прибирати самостійних комбригів, які інколи повідомляють критичну обстановку начальству, призводить до того, що значна частина командирів рівня батальйон-бригада, на жаль, не повідомляють достовірну обстановку. Вони бояться повідомляти командуванню достовірну обстановку миттєво, як тільки виникає криза. Для того, щоб їх не звільнили. Бо у нас така трохи забюрократизована війна. Війна іде велика, а звітність і відповідальність, як ніби у нас якесь АТО і ми воюємо не проти потужного противника, а… я не знаю, проти кого. Проти якихось людей з палками, і тому насправді дуже легко виконувати завдання, з точки зору командування. Тут така система не працює в районі Очеретиного. Фронт зараз вибудовується. Ворог має великі втрати через цю свою постійну розвідку боєм. Але хтось має цей хаос впорядкувати. Цей хаос не впорядкуєш звітами і наказами. Піхота 24 року – це не піхота 22 року. У нас, я б сказав так: генерали трошки розбалувані тим, що у 22 році люди ішли на виконання будь-яких завдань, не ставлячи ніяких питань. От ставлять точку на карті, туди ідуть і героїчно там вирішують завдання. Так було у 22-му, бо була критична обстановка. Кожна людина це розуміла, усвідомлювала. Була на той момент велика кількість людей, сотні тисяч, які мали досвід війни, АТО. Вони були свіжі. Вони були готові до виконання завдань. Вони розуміли, що командування не встигає нічого зробити. Тому треба самим вирішувати. Вони самі, маючи досвід, організовували управління, розвідку. Самі все робили. Я думаю, що українських генералів трошки розбалували цим. Оця якісна героїчна піхота 22 року. І досі у нас командування не може перелаштуватись, що такої піхоти вже не буде. Бо це досвідчені кадри. Не просто вмотивовані люди. Вони досвідчені. Вони знають, що таке війна. Вони мають сили, енергію і хочуть виправити попри будь-який ризик смертельну критичну обстановку на фронті.
Зараз піхота, звичайно, вже не може бути. І в росіян піхота змінилася. Якщо у 22 році у росіян воювала кадрова армія, вони діяли дуже цілеспрямовано, зараз на фронті нема такої ситуації. Якщо подивитися на російську піхоту, це звичайні люди, які мають, як правило, більша частина достатньо невисокий рівень підготовки. Їх більше чисельно. Вони мають зараз, росіяни, набагато кращу розвідку на тактичному рівні, набагато кращу взаємодію з артилерією і авіацією. Вони економлять бронетехніку, економно застосовують. Але переваги у росіян у якості військ нема. Є перевага в тому, що противник розумі, усвідомлює свої слабкі місця і діє цілеспрямовано. От вони розуміють, що у них нема хорошої піхоти і вони адаптують управління і тактику під своїх людей, на той рівень, який у них є. У нас таке, на жаль, не відбувається. Ставляться завдання по старінкє: триматись, стояти насмерть. А навіщо таке робити? Обстановка такого не диктує. Обстановка вимагає планомірних дій. І треба розуміти, кому ви даєте такі накази. По ситуації зі 115 бригадою, з деякими іншими бригадами. З 61 бригадою, яка раніше була під Авдіївкою. Очевидно, що неправильна оцінка обстановки – це відповідальність кого? Не солдатів. Це відповідальність військового командування. Вищого. Від рівня генерала. Якщо відправляють бригаду на фронт, нарізають завдання, ставлять короткі терміни виходу на позиції – хто за це відповідає? Відповідає той, хто дав наказ. Це ж хтось перевіряв бойову підготовку. Є заступники командувачів по бойовій підготовці в усіх ОТУ, в ОК. Є відповідальні генерали. Тим не менше у нас там, я би сказав, основна проблема – постійно бригади ставлять, розтягують в один ешелон.
ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА — ПЕРЕОЦІНКА ВЛАСНИХ ВІЙСЬК
Постійно, без урахування взагалі інтенсивності бойових дій, завдань, які стоять перед бригадами. На жаль, оця недооцінка, переоцінка власних військ, якась абсолютно необґрунтована, відірвана від реальності, і недооцінка противника дуже заважає виконанню завдань. А так, якщо дивитись на бойовий чисельний склад, то і люди ніби є. Звичайно, їх не вистачає. Їх завжди буде не вистачати в такій піхотній війні. Але і артилерія ніби є, і снаряди є, і дрони є. що відсутнє? Відсутні нормальні оборонні позиції.
ОБОРОННІ ПОЗИЦІЇ
Важливо відмітити, що після усіх цих розмов що нема оборонних позицій під Очеретиним – я викладаю відео не зараз, а трошки пізніше, відео противника. Вони знімають наші позиції, які вирили наші інженерні підрозділи в районі Очеретиного. Що це таке? Це такі зігзагообразні траншеї, які відриті у відкритому полі. Відкритому полі друзі. Без будь-яких навісів. Там нема укриттів, нема бліндажів. Ці траншеї неперекриті – ні деревино, ні навіть маскувальною сіткою. Нічого нема. Звітність є: ми підготували позиції. Мабуть, якийсь генерал підписав, відзвітував. А насправді це позиції. Ці траншеї у відкритому полі наші війська під Очеретиним не займали. Бо вони не придатні для оборони в сучасних бойових діях. Їх ніхто не використовує. Вони використовуються виключно, якщо там тилова позиція, хтось там може зупинитись. Але вести бій там ніхто не буде. Знов для галочки доповіли ніби є укріплення. А по факту їх нема. І зараз наші війська займають оборону на висотах над Очеретиним. Прикривають там весь цей район – Новоолександрівки і інші, розгортаючись і закопуючись на необладнаній відкритій позиції, з лопатами. Ви собі уявіть. Третій рік повномасштабної війни, з 10 жовтня 23 року – це кільки вже? – 8 місяців іде битва за Авдіївку. 8! Штурм безперервний. І за 8 місяців, я навіть не кажу за минулі 10 років, за минулі 3 роки – за 8 місяців битви за Авдіївку немає, не побудовано ані другої, ані третьої лінії оборони. Ми про це кажемо на ефірах, говоримо. Президент там проводить Ставку, робить заяви, віддає накази президент. А не робиться нічого. Тобто президент говорить і не контролює, що він там наговорив. Нема відповідальності ніякої. Все робиться для галочки. Оці інженерні укріплення для галочки. На жаль.
Тепер наші війська змушені облаштовувати там лінію оборони на пустому місці. Це просто взагалі… я не знаю, коли… що треба зробити, щоби Володимир Зеленський, військові керівники усіх рівнів, Ставка Верховного головнокомандувача почали робити і контролювати – хоча б одну лінію оборони побудувати адекватну. Хоча б має бути щось, 5-10 км за позиціями наших, за переднім краєм – хоча б одну лінію розгорніть. Скільки це буде продовжуватись вже? Кривавий такий фарс з цими укріпленнями. Розмови є, гроші виділяються. А дії нема.
Так само з розвідкою. В районі Очеретиного, друзі, велика кількість як у нас завжди підрозділів. До чого призводить? Всі один одному заважають літати. Всі плутаються частоти, канали управління. Великі проблеми з визначенням, де наші є, де наших нема переднього крає. Застосування вогневих засобів через це страждає. Невже не зрозуміло, що потрібно виробити якусь централізовану систему розвідки управління вогнем. Це не моє ноу-хау. Про це вся армія говорить. Третій рік війни. А таке враження, що у нас постійно, щось починається – і ніби у нас лютий 22-го. Всі з нуля починають все думати, говорити. Вперед-вперед, всіх кидають в прорив. Який прорив? У нас, друзі, якщо ви подивитесь карту, Очеретине – ворог дійшов до Очеретиного, щоб ви розуміли, за тиждень. Там кілька кілометрів. Тобто вони повзли з темпом, оцей прорив це був… вони повзком по посадках ішли з темпом 500 метрів на день. Було, кажуть, один день кілометр чи півтора, а потім знов там стояли, повзли. Це стало несподіванкою, цей прорив тільки тому, що не було вчасних доповідей. Тому що бояться на всіх рівнях повідомляти обстановку.
ЧОМУ ЗНЯЛИ КОМБРИГА 47 БРИГАДИ РЮМШИНА?
А чому бояться? Он комбриг 47 бригади Рюмшин повідомляв достовірну обстановку, повідомляв і що зробили? В березні його зняли з посади. Вдячність така за достовірну обстановку і те, що людина не бреше. Подякувало військове командування верховне. Тепер наступні комбриги такої помилки не роблять. Всі кажуть, у нас напружене, контрольовано, не хвилюйтесь. Я не знаю, я сподіваюсь, Олександр Сирський, головнокомандувач ЗСУ зробить висновки з цієї історії. Так не можна. Це такий негативний відбір в армії – просування людей за брехню, за те що вони мовчать і не повідомляють вчасно обстановку. І навпаки. Тих, хто повідомляють достовірно, треба прибирати з фронту, карати. Бо вони аварійні, створюють проблеми. Ось вам відсутність проблем. Гарні були доповіді. А потім раптом – бах! І противник пішки зайшов в Очеретине.
ЯК ВЗЯЛИ ОЧЕРЕТИНЕ І АРХАНГЕЛСЬКЕ?
Друзі, я бачив відео заходу противника в Очеретине. Там не було навіть таких, як ви думаєте можливо, кривавих штурмів. Пішки вдень, в повний зріст кілька груп піхоти просто туди заповзли. Тому що оборона на околицях не була розгорнута. Противник просто зайшов.
Так само противник заходив – підкреслюю – в Архангельське. Ну що сказати? Потім, звичайно, у нас знаходяться підрозділи, знаходяться командири, які все ж таки кажуть: ми беремо цей рубіж. Починають закопуватись, зариватись. Там, на цьому напрямку, достатня кількість наших підрозділів якісних, які б’ються, які показують результат. Хочу сказати, що треба зробити висновок з історії 115 бригади. Там нормальні солдати. Вони такі, як всі. Там є кілька інших бригад з проблемами в управлінні. Солдати такі, які всі. Солдати всюди однакові. Мобілізована піхота 24 року – всюди однакові. Але звичайно, що вони потребують свого підходу, злагодженості, колективу. Особлива вимога до командирів, до сержантів, до їхньої бойової підготовки до застосування їх. Це все потребує високого рівня кваліфікації. Чим нижча кваліфікація виконавців, рядових солдатів, тим вище треба кваліфікація їхніх командирів. Вимоги мають бути. А у нас що відбувається, як завжди? От у нас є боєздатні бригади – а їх людьми не поповнюють. А є небоєздатна бригада, а її поповнюють, людей тримають. Потім її кидають. Вона не може виконати завдання, яке намалювали. Ну не може. Дива не трапиться. Ні, застосовують, ставлять, потім дивляться – як же так сталося дійсно? А чому? А тому що у нас ці бригади посилають. Там купа інспекцій. Хто посилає бригаду? Бригаду ніхто просто так не пошле на фронт. Її посилає хто? Є в оперативному командуванні, за яким вона значиться, заступник командувача по бойовій підготовці. Є в ОТУ, яке її ставить на фронт, заступник по бойовій підготовці. Є в командуванні сухопутних військ ДШВ, морської піхоти в усіх самостійних командуваннях – теж є відповідальні за бойову підготовку. Вони мають, вони всі не те що мають, вони приїжджають, ці комісії там постійно, перевіряють, ставлять галочку, скажуть: так, нормально, годний. Так тих, хто такі галочки ставлять, їх ніхто до відповідальності не долучає. З посади не знімають. І вони отак відправляють бригади. В результаті ми дивимось – є бригада з кістяком якісним, обстріляна, загартована, з компетентними командирами, сержантами. Дайте їм людей і вони будуть якісно тримати позиції. А є бригади, в яких такого кістяка нема. Але їм все одне дають людей. Вони не можуть виконати завдання. І потім заходять ті бригади, які завдання виконують. Які можуть. Які здатні. В результаті ми втрачаємо людей. Ми не можемо виконати завдання. Ми втрачаємо додаткових людей, додатковий ресурс. Боєприпаси втрачаємо. І не можемо виконати те, що нам необхідно. Те, що стоїть перед нами.
Тому, друзі, що сказати? Ситуація в районі Очеретиного вимагає наших максимальних зусиль. Ті підрозділи, які там стоять – потрібно обов’язково проводити збори. Найближчим часом оприлюднимо, потрібен буде збір коштів для нашої 110 механізованої бригади. Потрібні дрони. Тому що, це не є секрет, наша держава практично на фронт не постачає розвідувальні мавіки. Тобто основні наші розвідувальні дрони (нерозб) ланки, незважаючи на всі розповіді про тендери і мільйон дронів та іншу брехню – цього мільйона на фронті ніхто не бачить. Розвідувальні квадрокоптери 90%, 95% — це те, що я знаю, можливо, десь держава щось дає, але під Авдіївкою ви цього не помітите. В бригадах під Авдіївкою цього нема. Розвідувальні дрони всі повністю дають волонтери, купляють самі. Не держава взагалі. Тому, друзі, закликаю всіх, будь ласка, це великий пріоритет – мавіки, нічні, денні з тепловізійною камерою, fpv-дрони – це просто основний засіб, щоб ліквідувати прорив російських, знищувати ворога. Бо треба щось робити. Це те, що може зробити кожен з нас. Тому закликаю всіх допомагати нашим воїнам і для 110 бригади ми скоро будемо проводити збір. Ми вже зібрали кошти для 59 бригади. Зараз їм купляємо кілька мавіків нічних, які до них найближчим часом надішлемо.
НАСТУП РФ ПОЧАВСЯ?
Відповіді на запитання: Наступ росіян вже почався. Чи можна очікувати його посилення?
Так. Можливе посилення. Зараз росіян наступ хвилями іде. Він сповільнений. Вони беруть, закидують піхоту. Кидають її по всіх напрямках. Піхота атакує. Наші її знищують, вибивають. Відходять інколи трошки, інколи не відходять. Але. Ворог знищується. Потім у них пауза. Вони чекають, коли наступні ешелони підкидують. На цей момент невелика пауза. Потім вони знову ідуть вперед. Тому найближчим часом ми чекаємо, як і казав на початку, наступ на Покровськ і наступ на Нью-Йорк – це те, що ворог буде намагатись зробити. Тому я хочу ще раз закликати Ставку Верховного головнокомандувача звернути нарешті увагу на якість того, що там називається оборонними спорудами. Їх нема. Досі ми не обладнуємо оборонні лінії, які можуть займати війська. Ці лінії мають бути замасковані. Вони мають бути вириті в посадках, замасковані від спостереження противника. Там мають бути бетонні споруди, або в 4-5 накатів потужні бункери, бліндажі, щоб можна було десь укритись від вогню. Те, що я вам зараз кажу, це настільки азбучні істини, це настільки очевидно, що просто соромно, що досі доводиться це комусь говорити в ефірі. Цього нема взагалі. Просто сором взагалі. Це така безвідповідальність за життя людей. Якби у нас дійсно була дієва демократія, я не знаю… цей президент і влада, вони б вже жили в Верховній Раді перед слідчими комісіями і доповідали, чому вони досі не здатні виконати свої обов’язки чому вони плюють просто на життя військовослужбовців і не здатні нічого зробити. Вже просто соромно казати про ці лінії оборони. Як фотографії зробити, то Зеленський кудись приїжджає, фото робить в Сумській області. Фотографію зробив, орден вручив і поїхав собі далі. Так треба хоч один раз на другу лінію з’їхати, в окоп, пройти – що вони там риють. На що вони там виділили17 млрд в цьому році? Це ж взагалі неможливо займати оборону в цих місцях. Хто за це відповідає, скажіть, будь ласка? А потім кажуть: хтось там винуватий. Я вам хочу сказати: в прориві на Очеретине жоден солдат не винуватий. Солдати там роблять все. Там солдати роблять все, на що у них є сили, інтелект і рівень підготовки. Яких солдатів туди кидають, хто туди вийдуть на позиції кожен з цих людей гідний поваги. Якщо людина вийшла на нуль, повірте, це вже людина, в якої є щось в душі, щось в серці. В якої є характер. І те, що вона не може ефективно там бути застосована, це не її проблема. Це проблема тих, хто нею командує. І хто неадекватно, можливо, оцінює здібності.
Західні розвідки попереджають про можливий напад Росії. Як цей напад може виглядати, якщо взагалі можливий?
Друзі, насправді, напад іде на Донбасі. Наші війська стримують усіма силами росіян. Можливості у нас для цього є. Основні зусилля росіян як були на Сході, так вони і будуть на Сході. Основна проблема, що у нас досі не побудована лінія оборони, на яку наші війська можуть спиратись. Дії нашого командування не прив’язуються – це не тактика, це якась бюрократизація. Так не розумно воювати просто. Це не моя думка. Хочу сказати, що це думка багатьох військовослужбовців. Якщо ми поступаємось в живій силі. У нас є невирішені проблеми з мобілізацією. Проблеми з боєприпасами. Давайте тоді будемо випереджати противника і бути сильніше в якості управління. На тактичному рівні, передусім. А не просто сидіти у штабі ОСУВ, малювати стрілочки, рубежі і потім чекати, що станеться диво і піхота сама все зробить. Не буде так вже.
Чи в курсі, ви, Юро, чому заборона на західну зброю для 12 бригади?
Це стара історія. Ще в 14 році російська агентура в Сполучених Штатах пробила рішення, що нібито полк Азов це нацисти, націоналісти, їм не можна давати західну зброю. Ми всі знаємо з вами, наскільки це повний абсурд. Чого б це? Які там нацисти? 10 років минуло. Хто там покаже нацистів? За 10 років покажіть, що нацистського було у полку Азов? Просто нісенітниця. Але, на жаль, ця заборона діє. Оскільки у нас відсутній системний вплив на американську еліту і погана взаємодія, у нас, на жаль, з американським керівництвом, американськими політиками, слабке лобіювання багатьох чутливих для нас питань, питання розблокування допомоги для Азову досі не вирішене. Це видається повним абсурдом, особливо після безсмертного подвигу Азову в Маріуполі. Але це триває. Українська дипломатія має працювати. Влада має працювати над цим.. поки що ми не бачимо дій. Петицію навіть заборонили реєструвати.
Верховна Рада дозволила мобілізацію деяких категорій засуджених. Ваша думка?
Я вважаю, що під час війни воювати мають усі. Я вважаю, що якщо людина хоче воювати на передовій, на нулі, — має це зробити. Бо бути на передовій – це не менш важке випробування, ніж те, що людині обмежили волю. Якщо людина під час війни хоче захищати свою державу, весь народ України – це благородне бажання. На нулі людина може будь-яку провину спокутувати. Звичайно, треба визначити, де вона буде виконувати бойові завдання. Не далеко в штабі, а саме на нулі, на передовій. Який термін вона має там знаходити, які умови. Тоді буде порядок. Тому я вважаю, що всі засуджені, якщо люди таке бажання виявили, мають бути спеціальні підрозділи для засуджених, якими мають керувати бойові офіцери, бойові сержанти і вони мають виконувати бойові завдання на найважчих напрямках. Таким чином людина дійсно може зі зброєю в руках здобути собі повагу і виправити ті гріхи, які вони накоїла, і звичайно захищати країну, стати просто поважним членом суспільства, який змив ті плями, які були в житі, переписавши життя фактично наново. Я вважаю, це потужний стимул. В державі не має бути категорії громадян, яким мають відмовити або яких має обійти мобілізація, на мій погляд.
Хотілося би почути вашу думку, наскільки в орків вистачить запасів радянської техніки за нинішньої інтенсивності бою? Чи є в українців шанси на перемогу, якщо в Росії закінчиться техніка?
Основна техніка зараз, яку використовує Росія, це вже не радянські запаси. Вони їх уже використали. Основні технічні засоби, які використовує противник, засоби ураження, — це нове виробництво і це постачання російських союзників, які спонсорують війну, які руками росіян воюють проти Америки. Це Північна Корея, це Іран, які підкидають боєприпаси, щоб Росія ув’язла у війні і вони могли вирішувати свої геополітичні інтереси. Тому зараз основне, що робить Росія – це виробництво. Вони випереджають нас не в запасах на даний момент, а у виробництві. На жаль, Росія розвиває свою промисловість набагато вище, непорівнянно швидше, ніж ми. Хоча у нас доступ до технологій більш широкий. Досі Україна не побудувала пороховий завод. Це наше слабке місце. В той час, як Росія не тільки збільшила виробництво пороха, а вона розгорнула і освоїла нову технологію, яку вони раніше не використовували – виробництво пороха з целюлози, тобто з деревини. Так само могли зробити і ми, але ми не робимо це. Хочу у нас є весь світ відкритий, можна купити готові технологічні лінії. На жаль, влада цим не займається. Я не можу зрозуміти чому. Але хочу сказати, давайте забудемо цей міф про запас. Да зараз стара техніка у росіян використовується. Її багато, вони відновлюють її. Ми також. Але основні операції у них проводяться і там застосовується нова техніка. Вони її виробництво збільшують.
Що можна сказати про заяву Арахамії про дві моделі економічного бронювання, котрі розглядає ВР?
Дивіться, коментувати слуг народу нема ніякого сенсу. Це люди, у яких 7 п’ятниць на тижні. Вони можуть переробити потім всі свої проєкти, знайти третю, четверту, п’яту. Я аналізую, коли влада щось робить, коли вона подає якісь проєкти, або робить якісь конкретні заяви, які вона гарантує, якісь терміни, в які хоче їх реалізувати. А інакше – ці слова не варті нашого часу.
Якщо Донецьк – це тип наступу на Авдіївку, чому Україна не бомбить Донецьк? Чому там є світло, вода, лікарні для окупантів, спокійне життя в десяти кілометрах від прориву?
Україна не воює з мирним населенням. Ми ніколи не завдавали і не завдаємо ударів просто для того, щоб бомбити якесь місто. Є мета. По Донецьку регулярно завдаються удари. Але вони завдаються по розташуванню російських військових частин у місті. А так – знищувати інфраструктуру, витрачати боєприпаси, щоб просто зробити погане якимсь мирним людям нема сенсу. Але по російських військових частинах там завдаються удари.
Пане Юрію, чи бачите ви якісь позитивні зрушення?
Позитивні зрушення я бачу тільки в одному – що велика кількість людей все ж таки на фронті. Я бачу велику кількість професіоналів, які адаптуються до війни. Які роблять все можливе, щоб опанувати нові технології знищення противника. І в нас є з кого, є з ким реформувати армію. У нас є велика кількість людей, які можуть бути якісними бойовими лідерами, бойовими командирами, яким треба довіряти ненавчених, непідготовлених, які можуть зробити боєздатність нашої армії набагато вище за ворога. Ось це – великий позитив. В цьому є зрушення. Наші деякі підрозділи розвивають високотехнологічні види озброєння. Передусім дрони. Це не є системне рішення, на жаль. Великі проблеми з розвитком дронів як роду військ. Але окремі частини мають розвиток.. і це позитивно.
В Білому дому вважають. Що ЗСУ готують контрнаступ у 25-му. А ви?
Нам треба думати зараз про поточні проблеми. Поточна проблема, що ми досі не можемо зупинити наступ росіян у 24-му. Давайте спочатку вирішимо це стратегічне завдання. А потім будемо переходити до інших.
Що по Красногорівці?
Там ідуть дуже важкі бої. 59 бригада веде дуже важкі бої з противником. Там теж змінили командування. На жаль замість командира бригади, який добре володів обстановкою, вмів тактично грамотно діяти поставили офіцера, який завжди каже: єсть. Так точно. У нього завжди обстановка напружена, але контрольована. На жаль, це дуже великий ризик. Але там знаходяться підрозділи 59 бригади. Там велика кількість вмотивованих якісних командирів, сержантів, бійців. І на ініціативі, на силі, на характері цих бійців і деяких підрозділів територіальної оборони тримається оборона в місті. Можливості по утриманню Красногорівки у нас є. Основні проблеми це завжди проблеми управління боєм. Сподіваюсь, що висновки все ж таки будуть робитись. Хоча б у ситуації по Очеретиному. І припиниться оце бюрократичне бажання постійно чути позитивні доповіді. Доповідь має бути не "все напружене і контрольоване". Доповіді мають бути спрямовані, які створюються можливості по знищенню ворога, яким чином, яким чином контролюється рубіж, а не якась конкретна точка на карті, за яку сточуються батальйони. Оце потрібно думати. Думати тактично. І не підставляти піхоти під коригований розстріл з артилерії, авіації, дронів. Думати, берегти людей не на словах, як у нас це робиться, а берегти людей грамотними тактичним рішеннями – забезпеченням, вогневою підтримкою. Ось цим бережуть людей. І якісними інженерними спорудами. А не на словах.
Пане Юрію, чи реально втратити всю Донецьку область? Чи буде це означати програш у війні?
Перше. Наступ росіян не говорить про те, що Україна знесилена і взагалі не може його зупинити. На фронті таких настроїв нема, щоб ви розуміли. Я вам зараз даю критичну обстановку, інформацію не тому, що на фронті всім подобається критика. Нікому не подобається криика. Але критика необхідна життєво нашим воїнам, це позиція наших військових, тому що вони хочуть перемогти і розуміють, як. У нас значна кількість професійних людей, які знають, розуміють, які адаптувались до сучасної війни і навчаються кожен день. Ця критика – просто злість від того, що елементарні речі не реалізовуються і недооцінюються. Я не бачу ризику на даний момент втрати Донецької області. У нас є можливості зберегти значну частину Донецької області, зупинити російський наступ. Бо якщо ворог зможе вибити нас з Донецької області, він не зупиниться. Це треба чітко розуміти всім нам. Тому його треба зупинити в Донецькій області, щоб потім не довелось думати, а де вони зупиняться в Дніпропетровській чи в Київській. Оце буле реалізмом. Тому треба зараз критикувати обстановку під Очеретиним, щоб потім її під Дніпром не довелось критично оцінювати. На жаль, це в Києві мало хто розуміє. Особливо в ставці Верховного головнокомандувача, який у нас виїжджає на фронт для фотосесій, а не для того, щоб ухвалювати рішення по обстановці.
Що буде з Костянтинівкою?
На даний момент Костянтинівка – це Україна, і наші війська роблять все можливе, щоб утримати і Часів Яр. Тобто такі найближчі підступи до Костянтинівки. Тому на даний момент Костянтинівка – це хоч і ближній, але тил. Ніякого розвалу фронту не відбувається. Велика кількість людей на кожній ділянці фронту намагається зробити все можливе. Але оскільки армію у нас роздули просто кількістю частин, кількістю структур, оскільки не відбувається структурних реформ в армії і замість посилення сильних з’єднань із сильним кістяком командирів і сержантів, у нас роздута велика кількість знов сформованих частин, на які просто не вистачає командирів – з цим є проблеми. Зі стійкістю. На певних ділянках. Але щоб втримати Костянтинівку, повірте, величезна кількість людей робить все можливе і неможливе. Героїзм і професіоналізм кожен день. Часів Яр найближчим часом я думаю відвідати. Подивимось на обстановку. Я думаю, що у нас армія робить все можливе, щоб війна до Костянтинівки не дійшла.
Навіщо створюють сили безпілотних систем? Чи не є це спробою саботажу дуже великого елементу роти БПЛА зупинення ворога через виведення до інших командирів при все ще мізерному постачанні?
Насправді, я прибічник того, щоб були створені сили безпілотних систем. Але звичайно, у цього рішення має бути своя логіка. Має бути реалізація. Що у нас відбулось? Це тема окремого ефіру. Я вам обіцяю, найближчими днями ми цей ефір проведемо. Я вам розкажу про це детально. Сили створили. Указ є. Президент зробив вечірній відосик. Сказав ура. Призначили командувача і… все. Більше нічого нема. Командувачу дали у підпорядкування один центр невеликий, одну певну вузьку сферу невеличку. І все. Ніякої генерації військ. Ніякого впливу на результати бойових дій на фронті. Все це сили до цього зараз просто немає організаційної форми. Їх просто… тому там роботи системної нема. Все. Оце велика проблема, на жаль, що у нас є слова, дуже багато слів високих керівників, за якими не стоїть справа. І люди думають, що мабуть щось там створили, щось зроблять. Друзі, та не роблять. Як було самостійне на фронті хтось там щось робив з командирів, бійців, так і роблять зараз і все. А дрони більшість купляли волонтери – п’ятий місяць вже 24 року. Той мільйон дронів, друзі, ніхто на фронті не бачить. Зараз трошки збільшилось постачання fpv-дронів на фронт. Трошки. Але це знов-таки, навіть fpv – це маленька частка. А розвідувальні дрони мавіки, які потрібні, всього цього на фронті 90% як було волонтерське, чи 95%, так воно і є.
За інформацією гендиректора Укроборонпрому Германа Сметаніна, Україна наздогнала РФ у виробництві безпілотників. Як ви думаєте, правда?
На жаль, неправда. Герман Сметанін, мабуть, просто не розуміє ситуацію на фронті або не аналізує публічні відкриті дані. По багатьох аспектах, на жаль, Росія випереджає нас у плані безпілотників і не поступається нам в цій галузі. Якщо казати кількісно, технологічно ні в чому. Тому ця інформація недостовірна. Я навів не знаю, навіщо Герман Сметанін це каже, для чого? Оце пусте бахвальство у наших керівників – воно від недалекості. Я розумію, що пан Сметанін, якщо так сказав, він просто не знайомий з реальною обстановкою. Він точно до цього виробництва ніякого стосунку не має, бо Укроборонпром точно не є основним виробником дронів. Кількісно. Так що, навіщо він це говорить? Деякі дрони вони виробляють. Але кількісно це просто ні про що.
Що з Кубраковим? Чи буде якась відповідальність за кошти, які виділялись через міністерство, і кого хоче призначити Єрмак на його місце?
Це вже інше питання. Воно політичне. Кубракова звичайно Єрмак збирається прибрати. Нагадаю, що тиждень тому я про це написав. Мою заяву спростовував Центр дезінформації при Офісі президента, що це все неправда. Написали, що моя публікація – це фейк. Виявилось, що побрехенька – це заява Центру дезінформації, що вони насправді розповсюдили фейк. Моя інформація підтверджується. Звичайно, це інтрига Єрмака. Він хоче поставити для контролю західних коштів, щоб самому контролювати бюджети і через своїх людей, через Татарова та інших злочинців, яких Єрмак зібрав під дахом Офісу президента, через них контролювати гроші західних спонсорів. Це дуже небезпечна ситуація. Скандальна. Вплив Єрмака вже просто небезпечний для України, для держави. Одна людина, яка ніким не обрана, яка не має ніяких повноважень за Конституцією, просто клерк, завідувач канцелярії, контролює зараз все. Йому всі звітують, підпорядковують. А президент Зеленський так – чік! – стоїть і всі його команди, все, що Єрмак бажає, все виконує. Просто дивно, якщо чесно. Навіщо це? Це просто ганебно. Яку відповідальність за кошти? Про що ви говорите? У нас одне сподівання в державі, що владу контролює частково, на жаль, не всю, але в деяких сферах контролює Національне антикорупційне бюро. На це треба сподіватись. А сподіватись, що Зеленський буде боротись із корупцією серед свого оточення – такого не було. Він прикриває будь-яку оборудку. Звичайно, що слуги народу відчувають себе абсолютно безкарними і ніякої відповідальності і контролю там не буде. Прецеденту не було жодного за 5 років. Хочу нагадати, що скоро 5 років президентства Володимира Зеленського. Закінчується його законний конституційний термін 20 травня. Так що у нас буде в цей день ще один ефір, ми зробимо такі підсумки, що ж там досяг не досяг Володимир Зеленський після завершення своїх законних повноважень, визначених виборами президента.
Цього вже не будемо торкатися. Основна тема у нас зараз все ж таки війна. Я вам дуже дякую за ефір. Повірте, вся моя критика направлена для того, щоб ті люди, хто воює, хто вміє знищувати окупантів, отримали більші можливості для цього. Критика, на жаль, така жорстка стає, тому що влада все одно не робить елементарних речей. Ці помилки повторюються, як граблі, постійно, рік за роком. Нічого не змінюється. Що робити? Треба підтримувати тих, хто ефективний, хто вміє. У нас таких людей дуже багато. Фронт тримається тільки тому, що там є люди, які своїм інтелектом, професіоналізмом, мотивацією, патріотизмом набагато сильніші ворога. Вони сильніші. Ніж та перевага, яку росіяни мають у боєприпасах усіх видів, авіації, артилерії, в дронах, ракетах – вони сильніші всього цього завдяки своєму інтелекту і волі. Саме це – наша сила. Це те, що тримає фронт і те, що береже і буде берегти Україну. Саме тому, з поваги до всіх тих, хто зараз не може нас дивитись, виконуючи бойове завдання. Сьогодні я вірю в нашу Перемогу більше, ніж коли-небудь. Дякую вам за ефір і слава Україні!
Юрій Бутусов